Віллані – Збагачення урану
Книга Віллані – Збагачення урану містить огляд робіт, об’єднаних однією тематикою – поділ ізотонів урану. Огляд складено провідними фахівцями США, Франції, ФРН, Італії та Нідерландів із матеріалів основних промислових фірм.
Книга Віллані – Збагачення урану призначена для інженерно-технічних працівників, а також для студентів та аспірантів відповідних спеціальностей.
Проблема поділу ізотопів — досить стара проблема, оскільки фізикам та фізико-хімікам потрібно було дослідити так звані ізотопічні ефекти. Пропонована книга присвячена викладу принципових питання, що лежать в основі різних методів поділу ізотопів. Ці питання викладено у багатьох статтях, опублікованих у журналах, але систематизовані огляди практично відсутні. Пропонована книга заповнює цю прогалину. У ній читач знайде опис дифузійного, відцентрового, лазерного та інших методів розподілу ізотопів. Кожному з цих методів присвячено спеціальний огляд, написаний авторитетними фахівцями у цій галузі.
Відомо, що найбільш промислово-розвинений метод поділу ізотопів урану – дифузійний. Але, як слушно зазначено у передмові до англійського видання, промислова технологія дифузійного методу поділу ізотопів урану засекречена. І лише в останні роки з’явилися окремі статті, в яких викладено масштаби промислового виробництва у США та деякі технічні деталі, пов’язані з цією технологією.
Теорія дифузійного способу поділу ізотопів досить докладно викладена у статті Д. Массіньона. Вона складена на основі статей, опублікованих у різних журналах. Те саме стосується і відцентрового методу, який нещодавно почали застосовувати в напівпромисловому масштабі в деяких країнах – Великобританії, Нідерландах, ФРН, США та Японії.
Для наукових досліджень, і навіть потреби народного господарства широко використовують ізотопи багатьох елементів. Дана книга Віллані – Збагачення урану безумовно буде корисною для фахівців, які займаються проблемами поділу стабільних ізотопів.
На жаль, у цій книзі Віллані – Збагачення урану не відведено місце для опису електромагнітного методу поділу ізотопів, який має важливе практичне значення. Автори справедливо відзначають, що лазерний і плазмовий методи поділу ізотопів поки що знаходяться в стадії лабораторних розробок, проте матеріали, викладені в оглядах К. П. Робінсона, Р. Дж. Дженсена, Ф. Босхотена і Н. Натрата, можуть викликати інтерес фізиків і інженерів, які хочуть зайнятися.
Можна бути впевненим, що ця книга Віллані – Збагачення урану знайде широке коло читачів.
