Голіцин – Альтернативні енергоносії
З огляду на використання основних енергоносіїв — нафти, газу, вугілля, атомної та гідроенергії, докладно розглядаються перспективи застосування альтернативних джерел анергії — енергії Сонця, вітру, океану, внутрішнього тепла Землі, біоенергії, нетрадиційних джерел нафти, газу, горючих сланців та інших. Дана порівняльна економічна оцінка. Обґрунтовано необхідність значного збільшення обсягів науково-дослідних та конструкторських робіт з удосконалення технології та зниження собівартості виробництва та використання альтернативних джерел енергії.
Книга Голіцин – Альтернативні енергоносії для широкого кола читачів – школярів, студентів ВНЗ, інженерів, науковців, які цікавляться перспективами розвитку світової енергетики.
У зв’язку з повільним, але вірним вичерпанням ресурсів основних енергоносіїв, насамперед, нафти і газу, а також обмеженістю перспектив розвитку гідро- та атомної енергетики, у багатьох країнах світу ведуться дослідження щодо розширення використання альтернативних енергоносіїв — торфу, горючих сланців, бітумів, нетрадиційних газів, енергії тепла землі, сонця, сонця. у цьому напрямі досягнуто певних успіхів: з вугільних пластів видобувається метан, працюють сонячні, вітрові та гідротермальні електростанції, з відходів виробляється біогаз, з біомаси отримують моторне паливо тощо. Роботи щодо використання альтернативних енергоносіїв ведуться.
Розпорядженням затверджено Енергетичну стратегію на період до 2020 року (21), в якій велику увагу приділено необхідності використання відновлюваних джерел енергії та місцевих видів палива. Зокрема, у ній наголошується:
- Стратегічними цілями використання відновлюваних джерел енергії є:
- — скорочення споживання невідновлюваних паливно-енергетичних ресурсів:
- – зниження екологічного навантаження від діяльності паливно-енергетичного комплексу;
- – забезпечення децентралізованих споживачів та регіонів з далеким та сезонним завезенням палива:
- -зниження витрат на далекопривізне паливо.
І далі: За оцінками, технічний потенціал відновлюваних джерел енергії становить близько 4,6 млрд т у. на рік, тобто у п’ять разів перевищує обсяг споживання всіх паливно-енергетичних ресурсів, а економічний потенціал визначено у 270 млн. т у.т. на рік, що не більше 25 відсотків від річного внутрішнього споживання енергоресурсів у країні. В даний час економічний потенціал відновлюваних джерел енергії суттєво збільшився у зв’язку із подорожчанням традиційного палива.
За всіма видами обладнання для відновлюваних джерел енергії відповідає світовому рівню.
Частка відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії становила у 2002 році 0,5 відсотка від загального виробництва або 4,2 млрд кВт·год, а обсяг заміщення органічного палива – близько 1 відсотка від загального споживання енергії або близько 10 млн т у.т. на рік.
За оцінками фахівців, до 2010 року може бути здійснено введення в дію близько 1000 МВт електричних та 1200 МВт теплових потужностей на базі відновлюваних джерел енергії.
У цій роботі зроблено спробу узагальнити накопичений у цій галузі досвід та оцінити ефективність використання тих чи інших енергоносіїв у різних регіонах та за кордоном.
У роботі використані матеріали, опубліковані у 1990 – 2003 роках. у різних виданнях: “Гірничої енциклопедії”, монографіях, збірниках статей та журналах “Енергія”, “Енергетичне будівництво”, “Гідротехнічне будівництво“, “Вугілля” та ін. На більшість із них виноски дано всередині тексту. Малюнки в тексті взяті з журналів “Енергія”, “Гідротехнічне будівництво” та ін.
