Сазикін – Сировинні ресурси уранової промисловості країн
У книзі Сазикін – Сировинні ресурси уранової промисловості країн містяться новітні дані про мінеральні ресурси уранової промисловості капіталістичних країн. Розглядаються запаси урану та капіталістичного світу загалом, а всередині нього за континентами та країнами. Надається геолого-економічна оцінка промисловим родовищам, а також потенційним ресурсам мінеральної сировини уранової промисловості. Вперше в літературі, а значно в Сазикін – Сировинні ресурси уранової промисловості країн, зроблено спробу дослідити економічну ефективність геологічних робіт у капіталістичних країнах та визначити питомі витрати геологічних робіт у вартості готової продукції (уранові концентрати). Характеризуються обсяг видобутку уранових руд та способи їх переробки, досліджуються також техніко-економічні показники видобутку та переробки уранових руд. Аналізується динаміка виробництва уранових концентратів за останні 10 років (1956—1966 рр.) та використання виробничих потужностей рудників та гідрометалургійних заводів, наводяться розміри діючих та проектованих уранових підприємств. Визначаються структура споживання уранової сировини та перспективи використання урану для військових та мирних цілей. Характеризується, міжнародна торгівля урановим сировиною: даються аналіз кон’юнктури світового ринку на уранові концентрати за післявоєнні роки, динаміка експорту та імпорту уранових концентратів по капіталістичному світу та з окремих капіталістичних країн, ціни і ціноутворення на уранове сировину, динаміка цін.
За останні 25 років важко знайти інший вид мінеральної сировини, за яку так завзято й гостро велася б боротьба між манними капіталістичними країнами. Ця боротьба розгорілася ще в ході Другої світової війни, коли США, користуючись своєю економічною і військовою перевагою перед іншими капіталістичними країнами, за допомогою різного роду міжнародних угод з Англією, Канадою і Бельгією, підкорили своєму контролю майже всі найбільші на той час родовища і підприємства з видобутку та переробки уранових руд (Ель). Встановлення американського контролю за канадським та конголезьким ураном означало фактичне підпорядкування США всіх ресурсів уранової сировини капіталістичних країн. Наявність родовищ урану біля фашистської Німеччини та окупованих нею європейських держав тоді не викликало серйозних побоювань, оскільки німці були далекі від практичного вирішення проблем, пов’язаних із виробництвом атомної зброї.
Боротьба за уран через гонку озброєння посилилася після Другої світової війни. США, виходячи з війни сильнішими за інші капіталістичні держави, продовжували захоплювати все нові й нові джерела урану. Жодна з імперіалістичних держав було з колишньої силою протистояти американському імперіалізму, оскільки Англія та Франція під час війни були різко ослаблені, хоча ще кілька днів продовжували залишатися великими колоніальними державами, а Німеччина, Японія та Італія були розгромлені.
У цих умовах СІТА розширили контроль за джерелами та видобутком урану в Канаді та Конго (зі столицею Кіншасу), а також частково підкорили своєму впливу використання урану, що видобувається в Південно-Африканській Республіці2, Австралії, Іспанії та Португалії.
Встановлення у США державної монополії на виробництво атомної зброї та великі державні кошти, надані у вигляді кредитів та субсидій приватним компаніям, дозволили останнім провести у великому обсязі геологорозвідувальні роботи не лише на території США, а й в інших країнах. Це призвело до відкриття за порівняно короткий час у США, Канаді, Південно-Африканській Республіці ряду великих промислових родовищ урану. У цих країнах до 1966 р. було зосереджено 79,3% виявлених промислових запасів урану капіталістичних країн та 86,6% виробництва його концентратора.
Уряд США та його повноваження Комісія з атомної енергії уклали низку угод, за якими брали на себе зобов’язання протягом тривалого терміну скуповувати уранові концентрати за високими державними цінами, що було основою швидкого створення великої уранової промисловості.
У перші повоєнні роки США скуповували весь уран, здобутий у капіталістичних країнах. Надалі, у зв’язку з організацією виробництва атомної зброї в Англії та Франції, частина урану (порівняно невелика) стала використовуватися також і в цих країнах.
До 1966 р. склалося таке становище. На території США було зосереджено 25,2% виявлених промислових запасів урану капіталістичних країн та 50,7% виробництва концентратів.
Англія на своїй території, судячи з опублікованих даних, не має промислових запасів уранових руд, проте вона отримує їх із країн, що входять до Британської Співдружності, в яких зосереджено 60% промислових запасів урану капіталістичних країн. В Англії споживають уран близько 7-10% всього видобутку капіталістичних країн.
Франція, прагнучи вести незалежну політику в галузі виробництва атомної зброї, намагається створити на території своєї країни та в колишніх її колоніях, де ще зберігається вплив французьких монополій, власну мінеральносировинну базу уранової промисловості. Франції вдалося відкрити низку перспективних родовищ на своїй території, а також у Габонській та Малагасійській Республіках та організувати гам видобуток та переробку уранових руд. У 1966 р. французькі монополії” контролювали 7,3% промислових запасів урану капіталістичних країн, з них на території своєї країни 6,0%. З урахуванням виробництва уранових концентратів в деяких африканських країнах, що продовжують перебувати в економічній залежності від Франції, французькі монополії в 1966 р. контролювали 1966 р.
Завантажити – Сазикін – Сировинні ресурси уранової промисловості країн>>
